Біла сорочка на білому тілі,
Матір’ю вишитий тризуб.
Хто б ти не був чужинець по ділу –
Я приймаю твій визов!

Хто б ти не був чужинець, хоч господ
Щоб ти не вмів, чого б ти не знав
Вдарю я люто тебе тричі поспіль
Бо око на землю мою ти поклав

Вперше я вдарю тебе у обличчя
Вщент його тобі розіб’ю
Чужинське воно й Україні не личить
Швидко сховаєш ти пику свою

Вдруге я вдарю в живіт із розмаху
В пузо, що сало моє їсти хотіло
Не на того натрапив, чужинський невдахо
Миттю нахабності це відучило

Втретє я вдарю з ноги поміж ніг
По тому, що на дівчат українських вставало
Чого ти до них залицявся та біг?
Хіба тобі своїх було мало?

Три вдари, цього досить
І так буде з кожним хто посміє
Щось вкрасти, або нахабно попросить.
Хто скривдить мою Україну…

Сорочка в крові, але задоволений в душі
Цей воїн, цей патріот, бо на ділі
При певній загрозі не стрибнув в кущі
Біла сорочка на білому тілі…

(зі збірки Nасправді Nещастя Nемає)